Sapphire 32 – дослідна мобільна станція громадського моніторингу якості повітря (17304)

Зняття показів з сенсорів раз в 5 секунд

Надсилання даних на сервер eco-city.org.ua раз в хвилину

Запис всіх даних в внутрішню пам'ять

Збереження GPS координат кожного виміру

Вивід даних на дисплей в реальному часі

Управління підігрівом повітря на вході пилеміру

Внутрішній годинник реального часу

Акумулятор на 36-48 годин роботи (ємність акумулятора - 44800mAh)

Програмне забезпечення для Windows (вивід показників на комп`ютер, проектор, графіки в реальному часі)

Програмна докалібровки показників (зберігання в масив первинних даних та лінійно докаліброваних)

Температура повітря

Відносна вологість повітря

Атмосферний тиск

NH3 (Аміак)

СО (Чадний газ)

NO2 (Діоксид азоту)

PM2.5

PM10

CO2 (Вуглекислий газ)

CH2O (Формальдегід)

Радіаційний фон

SO2 (Діоксид сірки)

О3 (Озон)

GPS-координати

1. Дослідна  мобільна  станція  громадського  моніторингу  якості  повітря Sapphire  32 

2. Зарядний пристрій 220V to 4.2V 10A

3. Data-кабель 3м USB to USB

4. SD-карта 8-16Gb

5. Перехідник 5.5*2.1 to USB in

6. Сумка

Нормальним рівнем концентрації в повітрі частинок PM2.5 вважається ≤ 25 мкг/м3, PM10 ≤ 50 мкг/м3. Тверді частинки діаметром 2.5 мікрометра настільки малі, що їх можна тільки побачити за допомогою мікроскопу. Вони без перешкод проникають глибоко в дихальні шляхи, минаючи захисні системи організму людини. Наше тіло просто не призначене для блокування PM 2.5. Вони легші ніж PM10 і поглинаються організмом далі, завдаючи більшої шкоди нашому здоров’ю. Вони також залишаються в повітрі довше, а з вітром і переносяться далі ніж PM10. Більша частина утворюється внаслідок спалювання різних видів палива. Тверді частинки діаметром 10 мікрометрів не такі малі як PM2.5, проте в 30 разів менші ніж товщина людської волосини, це дозволяє легко потрапити у дихальні шляхи.

РМ10 стає подразником для астматиків та людей похилого віку. Вони подразнюють слизову оболонку очей та провокують сухість в горлі . Проте експерти в галузі охорони здоров’я менше стурбовані впливом PM10 на людину, оскільки захисні функції організму є досить ефективними. Крихітні волоски вздовж дихальних шляхів блокують частину PM10. Внаслідок кашлю та чхання наш організм виштовхує ці частинки разом із слизом. Крім того, частинки PM10 можуть від декілька хвилин до годин, а частинки PM2.5 можуть затримуватися протягом декількох днів або ж, в залежності від погоди, до тижнів. Як наслідок, навіть якщо рівні PM2.5 та PM10 постійно спостерігаються, експерти вважають, що PM2.5 є більш шкідливим.

Озон у верхніх шарах атмосфери дійсно захищає нас від згубного впливу ультрафіолетових променів, поглинаючи їх і значно знижуючи їх шкідливі властивості. Однак так званий приземний озон в нижніх шарах атмосфери дуже шкідливий, що й довели співробітники спеціалізованого дослідного центру Агентства з охорони навколишнього середовища США (U.S. Environmental Protection Agency - EPA). Висока окислювальна здатність озону і утворення у багатьох реакціях за його участі вільних радикалів кисню визначають його високу токсичність. Вплив озону на організм є загальнотоксичним, подразнювальним, канцерогенним і мутагенним, а також може призводити до передчасної смерті. Найбільш небезпечний вплив високих концентрацій озону в повітрі на органи дихання прямим подразненням. Згідно директиви 2002/3/ЕС поріг для населення складає не більше 180мкг/м3, впродовж 1 год. При перевищенні 240 мкг/м3 впродовж трьох годин в ЄС спрацьовує аларм для населення.

Чадний газ (монооксид вуглецю, СО) утворюється при неповному згорянні природного газу внаслідок недостатнього повітрообміну. Потрапляючи у кров, чадний газ сполучується з гемоглобіном та робить його нездатним розносити кисень організмом. Таким чином людина гине від отруєння. Після однієї години перебування в приміщенні, у повітрі якого міститься лише 0,1% СО - людина непритомніє. При концентрації чадного газу у приміщенні на рівні 0,5% - смертельно небезпечне отруєння наступає вже за 20 хвилин. При вмісті 1% його у повітрі - через хвилину. Втрата свідомості супроводжується таким знесиленням, що людина навіть помітивши небезпеку не спроможна врятуватись. За більшого вмісту у повітрі монооксиду вуглецю час, за який можна смертельно отруїтися, значно скорочується.

Пари аміаку дуже шкідливі для здоров’я. Парами аміачних газів можна сильно отруїтися. При отруєнні в першу чергу страждають очі і слизові дихальних шляхів. При отруєнні високими концентраціями може бути летальний результат. Все шкідливості газу полягають у тому, що подразнення слизової оболонки дихальних шляхів запускає сильний напад кашлю; при збільшенні концентрації вражається нервова система — людина починає марити, її дії і слова стають неадекватними.

Оксиди азоту. Діоксид азоту NO2 – безбарвний отруйний газ, що не має запаху, дратівливо діє на органи дихання. Особливо небезпечні оксиди азоту в містах, де вони взаємодіють з вуглецями вихлопних газів, де утворюють фотохімічний туман - смог. Отруєний оксидами азоту повітря починає діяти з легкого кашлю. При підвищенні концентрації NO2, виникає сильний кашель, блювота, іноді головна біль. При контакті з вологою поверхнею слизистої оболонки оксиди азоту утворюють кислоти HNO3 і HNO2, які приводять до набряку легенів.

Формальдегід (синоніми: формальдегід, мурашиний альдегід, метілальдегід; хімічна формула CH2O) в звичайних умовах являє собою безбарвний газ з різким запахом, добре розчинний в воді. Отримують цю речовину в промислових масштабах шляхом окислення метанолу. Досить давно відомі бактерицидні властивості цієї хімічної сполуки - всім знайомий формалін, застосовуваний в анатомії для консервації тканин і органів, є звичайним 40% -м водним розчином мурашиного альдегіду. Дубильні властивості зробили його незамінним складовим засобом для шкіряної і деревообробної промисловості. Крім того, він використовується при виробництві різних косметичних засобів, а також в харчовій промисловості (як добавка під кодом Е240). Найбільшу небезпеку становлять пари формальдегіду. Адже хронічне отруєння ними викликає такі симптоми: алергію, постійний кашель, подразнення очей, носа, горла і шкіри, напади астми, порушення сну, психічне збудження, тремтіння, схуднення, головні болі, розлад зору і координації.

Радіація викликає в організмі різні реакції і незворотні зміни, в тому числі може ушкоджувати генетичний апарат, що потенційно загрожує виникненням вроджених вад, онкологічних та інших хвороб у нащадків опромінених осіб. Під впливом радіації різко пригнічуються захисні сили організму, що зумовлено падінням числа лейкоцитів та їх здатності поглинати бактерії, що знаходяться в крові. Мікроорганізми, які «мирно» живуть в кишечнику здорових людей, під впливом випромінювання легко проникають в кров і там розмножуються до кількостей, які можуть викликати захворювання. Отже, опромінення знижує опірність організму інфекціям.

Показник СО2 відображає концентрацію СО2 в повітрі. Нормальним рівнем вважається 800-1000 ppm для приміщення і 400 ppm для вулиці. PPM - кількість часток на мільйон. Вже при концентрації в 800-1000 ppm люди відчувають слабкість і швидко втомлюються, а у людей з астматичними проблемами частішають напади. При цьому в великій кількості офісів і навчальних закладів (!) концентрації часто перевищують ці показники.

Діоксид сірки (SO2) - безбарвний газ з гострим запахом. У малих концентраціях діоксид сірки створює неприємний смак в роті, подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів. Виділяється в атмосферу в основному в результаті роботи теплоелектростанцій (ТЕС) при спалюванні бурого вугілля і мазуту, і при отриманні багатьох металів з сірковмісних руд. При спалюванні вугілля чи нафти сірка в них окислюється, при цьому утворюються два з'єднання - діоксид сірки і триоксид сірки. При розчиненні у воді діоксид сірки утворює кислотні дощі, які пагубно впливають на рослини, закисляють грунт, збільшують кислотність озер. Навіть при середньому вмісті оксидів сірки в повітрі, що нерідко має місце в містах, рослини набувають жовтуватий відтінок. Захворювання дихальних шляхів, наприклад, бронхіти, частішають при підвищенні рівня оксидів сірки в повітрі. Вплив діоксиду сірки в концентраціях вище ГДК може викликати порушення функцій дихання і суттєве збільшення різних хвороб дихальних шляхів, відзначають також дію на слизові оболонки, запалення носоглотки, бронхіти, кашель, хрипоту і біль в горлі. Особливо висока чутливість до дії діоксиду сірки спостерігається у людей з хронічними порушеннями органів дихання, з астмою.